Ігри розуму
Ми погрожували перевернути світ, перебудувати землю і прославляли новий дух. Розчерками пера створювали шедеври, писали поеми три слова і випускали книги з білих сторінок. Потім у всіх цих випадковостях, кляксах і розбите скло ми знайшли закони і стали будувати. Ми пішли у світ абстракцій та ігри розуму, ігри звуків, гри слів та ідей. І ось тепер ми знаємо, що все залишилося на своєму місці і все залишилося всім. Ми знаємо, що вся наша молодість була ні до чого, і марно поклявсь я перемогти, тому що був молодий.
Ця книга закінчує другий період моєї роботи, другий період модернізму, що тривав п’ять років. Ідеї шрифту «зауму» доведені в цій книзі до найвищого розвитку й досконалості. Це не згасання. Це найвища точка, і, досягнувши її, я кидаю цю книгу. Прощай, молодість «заум», довгий шлях акробата, еківокі, холодний розум, все, все, все».
Приїхавши в Париж, Зданевич спочатку проявляє бурхливу активність. Він готує цілу серію лекцій, розрахованих на те, щоб познайомити французьку публіку, особливо друзів-дадаїстів, з діяльністю групи «41°», заснованої в 1919 році в Тифлісі спільно з Кручених і Терентьєвим: група названа так на честь широти, на якій розташований Тифліс, але особливо тому, що це на один градус більше, ніж горілки, — вже сама назва говорить про екстремізм. «4 1°» мала свою газету і видавництво, яке повинне було випустити всі книги цього руху.Жодна лекція так і не була видана, деякі з них загубилися. Лекції ці захоплюючі: в одній з них, «Илиазд», Зданевич дає коментар до свого театру, інші, наприклад лекція про поїздку до Німеччини у грудні 1922 року, відтворюють хвилюючу картину життя літературної еміграції в Берліні.
