Історія російської поезії
Появи перелічених творів Гумільова і Мандельштама було достатньо, щоб «Дракон» зайняв почесне місце в історії російської поезії. Участь вождів символізму надавало йому особливий інтерес. Та й нові поети, з’являлися майже вперше, — Різдвяний, Нельдихен, Одоєвцева — справляли враження властивою кожному з них індивідуальністю і непідробною чистотою голосу. Альманах «Дракон» не відрізнявся цілісністю, втім, він, як і всякий альманах, на таку не претендував.Вірші в ньому були дуже різні — чорний гумор Сологуба у вірші «Пані Склока» або старому, ще досимволистском «Сні похорону» , нове рококо Георгія Іванова в дусі «Галантних свят» Верлена, високий гармонійний еллінізм Мандельштама, навмисно придуркуваті верлібри Нельдихена, неоромантичні балади Різдвяного, пройняті літературної екзотикою — все це створює відчуття різноманіття, інтонаційного багатства, строкатості.Збірка завершується трьома статтями, настільки ж різношерстими: уривками з прозаїчної «поеми про звуці» Андрія Білого «Глоссолалія», статтею Гумільова «Анатомія вірша», де теорія поезії зіставляється з природничими науками: «Вірш — це живий організм, що підлягає розгляду: і анатомічному і фізіологічному» —і де висновок поети призиваються зважувати кожне слово з тією ж ретельністю, як і творці культових «співів»: нарешті, альманах завершується статтею Мандельштама «Слово і культура», де стверджується, що «соціальна релігія і класові протилежності бліднуть перед поділом людей на друзів і ворогів слова.
