Увагу композиторів
Так, особливу увагу композиторів викликала архаїка, зрозуміла вже не як історична та фольклорна минуле, а як якась стихія, повернення до якої вело до нових можливостей у творчості і, більш широко, до оновлення зношеного сучасної людини. Спряжена з ницшеанством на російської грунті і пронизує все мистецтво того часу, архаїка в музиці харчувалася, однак, тим, що вже було розвинене в ній, наприклад, Римським-Корсаковим, Бородіним, і незабаром ця «архаїчна лінія» призвела до таких шедеврів, як «Весна священна» Стравінського та «Ала і Лоллий» Прокоф’єва.
Особливою ознакою цього періоду стало звернення до жанру невеликого балету, в протилежність балету многоактному, «монументального», який протягом довгого часу панував в російській придворному театрі. Такий «великий» балет був, як і монументальна опера, в деякому роді символом «духу імперії», консерватизму і аристократичної орієнтації в мистецтві — всього того, що з часом ставало все більш непопулярним.З іншого боку, балет сам по собі залишався жанром, що містить найбагатші естетичні цінності, накопичені російської балетною школою протягом усього XIX століття. До його кінця російський балет склався в унікальне явище мистецтва в цілому, став полем, на якому схрещувалися шляхи розвитку і самої хореографії, музики і живопису. З’явилася ціла апологетична балетна література в критиці та мистецтвознавстві, де висловлювалися думки та ідеї щодо тих видів мистецтва, які проявляли себе у балеті.
