Якість літератури
Розчарування, що прийшло після невдач, не відбилося на якості літератури. Редактор «Журналу журналів» В. Василевський резюмував: «Однаково безбарвними, однаково шаблонними і тьмяним виявляються і молода «Літопис» і старий, поважний «Вісник Європи». В. Василевський дивувався: «Як хочете, це все-таки дивно. Дивовижне розмаїття талантів відрізняє собою наш час. Захоплено і з вдячністю будуть згадувати наші нащадки цю епоху російської літератури, коли поруч з одночасно діючими величезними Гірким, Андрєєвим, Купріним, Бупиним, Сергєєвим-Ценским, Ст. Короленка, Ал. Блоком, Ст.Брюсовим, К. Бальмонтом сходять нові і нові таланти: Іван Шмельов, Анна Ахматова, Євген Замятін, Н. Никанд — рів, К. Треньов і багато, багато ще… Таланту одного лише М. Арцибашева, А. Будищева, Н. Теффі або А. Свірського в старі роки було б достатньо, щоб зайняти чи не перше, пануюче місце».
У роки Великої Вітчизняної війни були використані всі прийоми військової літератури 1914-1917 років: від лубка до слов’янофільства. Багато нариси Олексія Толстого, написані в 1941 — 1945 роках, здаються дослівним повторенням написаного ним же в 1914-1917 роках. Після нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз війна стає боротьбою між демократією і фашизмом, але одночасно Вітчизняною війною слов’ян з германцями, росіян з пруссаками.
