Дворянський рід
В цей час Станіславським тридцять шість років. Він зачарований промовами свого співрозмовника, який старший на шість років і давно вже мріє стати на чолі шляхетського театрального закладу.Немирович, виходець з офіцерської сім’ї дрібного дворянського роду, був у той час модним письменником і драматургом. Крім того, він викладав театральне мистецтво у московському Філармонійному суспільстві. Ця зустріч об’єднала їх назавжди, і, незважаючи на численні труднощі, їх доля залишилася пов’язаної із спільним дітищем — Московським Художнім театром, відкритим 14 жовтня 1898 року.
В 1902 році для нового театру було збудоване спеціальне приміщення, в якому він і знаходиться до цього часу.
Починаючи з цього періоду життя і творчість Станіславського нерозривно пов’язані з діяльністю театру, який розвивається як живий організм і від якого не без допомоги його головного керівника відокремлюються ще кілька нових театральних колективів. Станіславський починає надавати своєрідне духовне вплив на художній світ, сприяючи розвитку культурного процесу, зазначеного печаткою гуманізму. Його оточує плеяда співробітників і учнів, які продовжують його справу. До нього приходить слава завдяки великому акторському таланту.Він виконує на півтонах психологічні ролі, наприклад роль Гаєва з «Вишневого саду», або, навпаки, блискуче грає характерні ролі, наприклад Аргана з «Уявного хворого». У жовтні 1928 року у зв’язку з святкуванням тридцятиріччя Художнього театру він розпрощався зі сценічною діяльністю актора. Після того, як під час виконання ролі Вершиніна з «Трьох сестер» з ним стався серцевий напад, він вів усамітнене життя і протягом решти десяти років життя займався лише педагогічною роботою.
