Бідна середа
Лев Шестов народився в Києві 13 лютого 1866 року в родині Ісаака Мойсейовича Шварцмана, вихідця з бідної середовища, зумів обзавестися власним ткацьким справою. Обраний сином псевдонім, приховував його єврейське походження, відоме сьогодні у всьому світі. Шестов закінчив математичний, а потім юридичний факультет Московського університету. Докторського ступеня він, однак, не набув: його дослідження про робочому законодавстві Росії довелося не до смаку цензурі і не було допущено до захисту. Ймовірно, в період між 1892 і 1894 роками Шестов вже усвідомлює себе письменником.Надзвичайно важливо відзначити, що він ніколи не був послідовником жодної з професорів філософії; дана обставина, що не дозволило йому пристати ні до однієї філософської школи, пояснює не тільки його суворі нападки на «вчителів філософії», але і багато особливості його світогляду. Хоча подібна позиція в кінці XIX століття не становила винятку, вона сама по собі заслуговує на увагу.
Так неспокійно й непросто склався його життєвий шлях. Лев Шестов — втілена протилежність Канту, ніколи не покидавшему Кенігсберг. Зрозуміло, що під час мандрівок, складних хоча б з точки зору їх практичного здійснення, Шестов не міг носити з собою бібліотеку в одній руці і рукописи в інший. Цим пояснюються частково численні повтори у його роботах. Тому є, однак, й інша причина — психологічна, бо Шестов писав би точно так само, перебувай він хоч в темниці.
Беручи до уваги, крім усього іншого, неповноту наших відомостей з даного питання, ми, по суті, не маємо можливості скласти достовірну хронологію творчості філософа. «Лише дуже небагато його праці, — зазначає А.с Бедар, — були опубліковані відразу після завершення роботи над ними… Видавці ж далеко не завжди вказують дату написання твору». Сам Бедар зробив досить вдалу спробу хронологизации творчості Шестова.Його роботу можна рекомендувати читачеві одночасно з «Бібліографією творів Шестова», складеної Наталією Баранової у співпраці з Інститутом славістики в Парижі. Разом з тим очевидно, що подібного роду довідкові матеріали не можуть служити надійною опорою для дослідника. Завершені рукописи Шестов довго зберігав у себе, причому найчастіше утримувався від внесення будь-яких змін, що публікується пізніше текст. Звідси напрошується висновок: подорожі тому й не лякали Шестова, що його філософський багаж зводився до однієї-єдиної, насмілюся сказати — нав’язливої ідеї.З формальної точки зору досить прочитати одну його книгу, щоб знати всі інші. Аналізуючи структуру філософії Шестова, ми не можемо простежити її генезис, какделаем це відносно Канта Фіхте. Проста спроба накреслити етапи духовного становлення філософа і та наштовхується на непереборні перешкоди.
