Герої класичного роману
Бути героєм класичного роману в нову фазу «невизначеності» «зайвий людина» не може, але він не може стати і центром драми, аналогом якої є цей роман. Вже в «Платонове», а потім в «Іванові» і у «Лісовику», теж будуються на героя, що дає назву драмі, увагу автора переключається на рух навколишнього життя і на мережу взаємовідносин між усіма персонажами, обвиваючу головного героя. Цей світ надмірний і бесформен головним чином в «Платонове» і повинен бути організований зовнішніми структурами мелодраматичного типу.Але в театрі зрілого періоду відбудеться цілковите взаємопроникнення персонажів і середовища, причому вони просвічують один крізь одного. У драматичному жанрі в зрілому чеховському театрі відбувається змішання драми і водевілю і персонажі обох перемішані в новому сценічному просторі, в якому трагедія неможлива чи ж можлива як неможливість трагедії. У «Платонове» та «Іванові» особистість, приречена на невдачу чи смерть, — слабкий і неврастенічний відгомін традиційного драматичного героя, від Гамлета до Чацького, і забарвлюється в байроничні тони. Але вже в цих перших драматичних дослідах відбувається зниження героя, змушеного боротися і знемогти в побутовому середовищі, абсолютно неадекватною його далекого літературного походження, в силу чого «зайвий людина» стає у відомому сенсі «анахронистическим людиною».Надалі «зайвий людина» чеховської драматургії позбудеться залишків свого індивідуалістичного героїзму і буде вже здаватися не обессилевшим полугигантом серед вульгарних ліліпутів, а бьющейся про скло метеликом: стіна реальності робиться прозорою, залишаючись тим не менш нездоланною, і жертва, продовжуючи відчайдушно битися, стає, так би мовити, граціозною.«Лісовик» — остання драма письменника, в якій дається колективна картина суспільства, неспокійного і «невизначеного», в продовження лінії «Платонова» і «Іванова», але цей твір вводиться моралистична нота, якої немає в перших двох драмах і зовсім не буде в чеховському театрі наступного періоду. У «Лісовику», який у відомому сенсі був заготовкою «Дяді Вані», теж є життєве переплетення течій і зустрічей, що становить характерну рису чеховської драматургії, а також вдале поєднання жанрів, завдяки чому у цієї повчальної драми щасливий водевильно-веселий кінець.
