Інтерес поетів-символістів
Інтерес поетів-символістів до музики вірша мав, по суті, ті ж джерела, що і інтерес музикантів до речі. Ускладненість текстів нової поезії — різноманітність ритміки, вільна строфика, аллитеративная звукопись — давала композиторам можливість застосовувати музику на вірші своїх сучасників нові прийоми письма. З’являється новий термін, часто замінює поняття «романс»: вірш з музикою. Вплив естетики символізму на музикантів тягнеться досить далеко: наприклад, дуже «традиційний» Рахманінов пише симфонічну поему «Острів мертвих» по картині художника-символіста А.Бекліна, а в 1913 році «Дзвони» — вокально-симфонічну поему на відомий текст «батька символістів» Едгара По в перекладі Костянтина Бальмонта.
Скрябін у музиці, Чюрльоніс в музиці і живопису з більшою інтенсивністю втілюють властиві російському мистецтву початку XX століття мотиви космізму, виявляли себе і в поезії та живопису. У той же час, як в літературі і живопису, музика цього періоду все більше індивідуалізується, відображає суб’єктивність самого музиканта більш відкрито, ніж музика недавнього минулого. Індивідуальність митця-творця, його почуття стають самим змістом і темою музичних про-изведений, зокрема фортепіанних творів малих форм.У зв’язку з цим можна, по-мабуть — му, вважати, що в період Срібного століття російська музика своєрідно поєднувала в собі риси французького музичного імпресіонізму з рисами, характерними саме для духу російського символізму та модернізму, як у мистецтві, літературі і філософії цього часу. Таким чином, космізм, з одного боку, і суб’єктивна емоційність, з іншого, окреслюють діапазон змістовності музики початку століття з різноманітним спектром окремих тем, напрямків і тенденцій всередині цього діапазону.
