Контекст культури
У силу всього сказаного лише тепер стає можливим попереднє осмислення місця Вяч. Іванова в контексті культури XX століття, не тільки російської, але й світової, зокрема в контексті випробовуваного нею сьогодні кризи. З часом більш чіткими стають важливі точки дотику його шукань з усім творчим, що ми спостерігаємо в західному модернізмі. Як поет звитяжних форм, він закономірно зіставимо з Полем Клоделем і Стефан Георге. Разючий паралелізм його ідей з багатьма висновками аналітичної психології К. Р. Юнга.Деякі положення його теорії символізму передбачили, з одного боку, філософію Е. Кассирера, з іншого — розвиток семіотики. В області філософії культури та побудові «нового гуманізму» він виступає соратником Т. З. Еліота і Томаса Манна. У сфері релігійного почуття він стикається з душевними станами Томаса Мертона і Сімони Вейль. Особливу актуальність, що має універсальний сенс, надає його творчості метафізичний оптимізм.При модному нині культі загальної зневіри і абсурду слід особливо почути заклик до відновлення первісної цілісності людини, до примирення його з Богом, світом і самим собою і до проголошення у відповідь на нігілістичне «ні!» розпадається культури — ствердної «так!». Сучасний американський дослідник не випадково порівняв посмертну долю російського поета з історією визнання Вільяма Блейка. Є всі підстави сподіватися, що В’ячеслав Іванов займе в недалекому майбутньому почесне і по праву йому належить місце в духовному житті людства.
