Найбільша революція
Абстракціонізм, який, безсумнівно, є панівним напрямком мистецтва XX століття і являє собою, так само як і феноменологія, найбільшу революцію в мисленні нашого століття, оскільки обидва вони йдуть по одному і тому ж шляху — шляху спрощення, чудово прижився в Росії. Пройшли ті часи, коли для встановлення пріоритетів були потрібні великі зусилля критики і тривале вивчення художників, іноді цілі тижні! Слід скоріше говорити про якийсь Zeitgeist, завдяки якому різні напрямки майже одночасно сходяться в одній точці.Так, в Росії, як і в Європі, виникало питання про те, як слід представляти предмет на картині, і це йшло ще від Тернера, потім від імпресіоністів, які топили предмет у світі-кольорі, потім від Сезанна і його послідовників, разлагавших предмет для того, щоб відновити його за законами малярства, не кажучи вже про розкладанні кольору у пуантилистов і про шаленому русі ліній і фарб у Ван Гога, і все це призводить у кінцевому рахунку до фовизму, до кубізму і футуризму. У всій цій еволюції можна помітити поступове усунення предмета, хоча він і не зникає повністю.Але, у міру того як читаність предмета зменшується, деякі художники, самі того не усвідомлюючи, створювали зрештою твори, які не мають явно розпізнаваного сюжету. Такими були деякі акварелі Густава Моро, а в Росії — твори литовського художника Чурлениса, дуже сильного символіста, в якому бачили першого російського абстракціоніста. Але тут радше слід говорити про «тенденції до неизображению», про відмову від відображення світу таким, яким ми його бачимо з допомогою зору. Це ще не усвідомлений етап.З виникненням кубізму і футуризму, які усувають предмет, слідуючи сприйняття, що поєднує в одному образі різні просторові позиції і тимчасові стадії одного і того ж предмета, і зображують всі його елементи одночасно, створюється новий тип організації живописної поверхні. Проте цей тип можна назвати абстрактним, оскільки предмет присутній, хоча і не являє собою відтворення реального розпізнаваного предмета.
