Увагу музичного світу
Увагу музичного світу привернули незвичайні піанистичні та композиторські дані Прокоф’єва, які, власне, були єдиним проявом його особистості: відкритість музичного мислення, ритмічна оголеність, темброва гострота, активна динамічність. У рафінований світ 1910-х років Прокоф’єв вніс такий дух здорового юнацького світосприйняття, навіть сторінок його ранньої фортепіанної лірики, часто далеко не променистою, не сприймаються як «занурення» у власні настрої, а як «вихлюпування», спосіб їх подолання.У цьому сенсі молодий Прокоф’єв, добре засвоївший Скрябіна, є прямою йому протилежністю.
Якщо Стравінський відразу ж проявив себе як автор творів для оркестру, то ранній Прокоф’єв цікавий насамперед творами для фортепіано. Крім цілого ряду невеликих п’єс, підкуповують щирістю почуття, сміливістю викладу і логікою побудови, в концертну практику піаністів увійшли музики раннього Прокоф’єва обидва його концерту для фортепіано з оркестром. Перший, один рух, написаний двадцятирічним композитором, лаконічний і простий за будовою. У ньому звучить викликає прямолінійність самоствердження в наполегливо повторюваних обертах першої ж теми вступу.Темперамент, якому важко втриматися в прийнятих формах концерту, залишає відчуття тієї новизни в рамках «нарочитознакомого», яка буде властива неокласицизму.
