В’ячеслав Іванович Іванов
В’ячеслав Іванович Іванов народився 16 лютого 1866 року в родині землеміра. Батько, за поглядами матеріаліст, помер через п’ять років після народження сина, і той виховувався матір’ю, жінкою глибоко релігійної, освіченої й освіченої. Пізніше поет зізнавався, що успадкував риси материнського душевного складу. Вже у дванадцятирічному віці він захоплюється класичними мовами, особливо грецьким, а ще раніше, дев’ять років від роду, пише перший вірш. Він багато пише в гімназії, але після закінчення її на двадцять років залишає серйозні заняття поезією на користь науки.Був і атеїстичний період його біографії, який припав на юнацькі і ранні юнацькі роки і коштувало йому спроби самогубства в 1 7 років. Але і тоді любов до Христа і мрії про Нього не згасали — в пору самого сильного безбожництва він пише поему «Ісус» про спокусу в пустелі. Лише один вірш гімназійної пори він включитдесятилетия тому в свій другий поетичний збірник. Після закінчення дворічного курсу в Московському університеті в 1886 році Вяч.Іванов відправляється в Німеччину, де бере участь у знаменитому Берлінському семінарі Теодора Моммзен і готує на латині дисертацію про державний відкуп у Стародавньому Римі. Його робота викликала одностайне схвалення наставників, які надавали йому блискучу кар’єру історика. Однак «блукання в області історичних проблем» відволікали його від справжнього покликання — «вивчення еллінської душі», і молодий учений, відмовившись від спокусливих академічних перспектив в Німеччині, звернувся до проблем грецької релігії, які стали предметом його пристрасного інтересу на багато років.На відміну від більшості своїх друзів по російській Парнасу, в кращому випадку талановитих дилетантів від науки, Вяч. Іванов був видатним вченим, професіоналом високого класу і, складися обставини дещо інакше, безсумнівно, знайшов би в цій області світове ім’я. Доля, котра спіткала його наукові праці, драматична: тираж його першої книги «Еллінська релігія страждаючого бога» цілком загинув під час пожежі книжкового складу.
