Знаменний анекдот
Борис Шлезер записав з цього приводу вельми знаменний анекдот: «»Шестов стукає туди, де немає двері», — сказав якось мені Габріель Марсель, який перебував один час під сильним впливом російського філософа. Коли я передав ці слова Ше — стову, він відповів: «Вірно. Адже якщо стукати в двері, її може відкрити людина: стукати треба туди, де немає дверей». По всій імовірності, це означало, що двері, відкрита людиною, веде лише у наш людський світ, а не до свободи». Можливо, Шестов мав на увазі й інше.По-перше, благодать небесна не має двері, тут слід забути все, чого навчав нас розум, великий искусник з частини замків, дверей і ключів; по-друге, найміцніші з дверей розташовані не де-небудь, а всередині нас самих, у фортеці нашого серця; біда наша в тому і полягає, що, не відаючи шифру, відпираючого наше серце, ми вирішили, ніби всередині нас немає двері. Туди, де на перший погляд немає двері, і треба стукати. З обережності Шестов був схильний вважати нерозв’язною завдання, проте він не виключав можливості — як він міг її виключити?— що одного разу ангел зруйнує фортеця, зачепивши її крилом, і зітре тим самим всі питальні знаки. Стримана, нерідко парадоксальна містика Шестова виходить з нашого непоправного падіння.
