Акторське мистецтво
Висновки з цієї невдачі були зроблені Станіславським і Мейєрхольдом прямо протилежні. Після декількох проб чисто постановочного рішення модерністських п’єс Станіславський зосередився на акторському мистецтві, що й призвело його до задуму «системи». Мейєрхольд, навпаки, в своїх суто постановочних пошуках прагнув тоді до повного підкорення актора режисерського «вйдению» вистави. Вже на початку 1906 року ідеальним стилем акторського виконання в «умовному» театрі він вважає примітивізм маріонеток.
В цей же час відбулося перше знайомство Мейєрхольда з тим петербурзьким колом російського символізму, який висував концепцію «мистецтва-жизнестроения» і як раз театрального мистецтва відводив при цьому особливо важливу роль. У січні 1906 року Мейєрхольд опинився на одній з «середовищ» В’ячеслава Іванова, якраз тоді, коли там обговорювався проект створення театру «Смолоскипи». Може бути, це вирішило справу, коли Мейєрхольду довелося вибирати між постійною антрепризою в Тифлісі і запрошенням В. Ф. Коміссаржевської стати головним режисером її театру.«Цей Театр не то, не то… Все це так, але повторюю: поступаю туди тільки заради того, щоб закінчити почате в Пітері, щоб те, що вже зроблено, не пропало даром. Я кажу про «факельному» русі, про Дягилеве і т. д.», — писав він дружині, приймаючи рішення. Театр Коміссаржевської, як бачимо, розглядається тут тільки як сходинка, яка введе його в столичну театральну життя, вируючу новими естетичними ідеями і мистецькими проектами.Така «установка» вже містила в собі неминучість майбутнього конфлікту, тому що викривала повне нерозуміння того, з ким йому належало зустрітися в особі Коміссаржевської.
При підтримці сайтів: http://hodyachie-mertveci.ru і http://ulada.ru.
