Більшовицька влада
Нові умови роботи, які виникли під час більшовицької влади, яка націоналізувала всі театри, і поява нового глядача змусили Станіславського, так само як і Немировича, тимчасово залишити в стороні драматичне мистецтво і зайнятися оперою, яка вважалася чудовим засобом навчання акторів та виховання смаку публіки. В 1 9 18 році Станіславський заснував у Великому театрі експериментальну Оперну студію. Тут він поставив знаменитий спектакль «Євгеній Онєгін».На базі цієї студії в 1920 році виник самостійний оперний театр, в якому Станіславський повертається до звичної йому колись роботі в сімейному колі; разом з ним працюють його брат Володимир Алексєєв і сестра Зінаїда Соколова. Він прагне ввести в оперне мистецтво простоту і природність, які йому вдалося прищепити на сцені Художнього театру.
191 9-1920 роки були сповнені випробувань. З-за громадянської війни, холоду і голоду постійна робота театру стала неможливою. Частина трупи вирішила переселитися в Прагу, де вона і продовжувала існувати до другої світової війни під назвою «празька група московського Художнього театру». Решті частини трупи вдалося в 1921 році відправитися на гастролі в
Сполучені Штати. У 1924 році в Москву в свій театр повертається лише жменька уцілілих.
Станіславський вичікує. Побувавши з трупою на гастролі, він живе в Німеччині, потім у Ніцці. Під час цього вимушеного дозвілля він пише книгу спогадів «Моє життя в мистецтві» , в якій викладає свою теорію. Актор, режисер, керівник театру — всі ці грані особистості Станіславського представлені в їх розвитку до 1916 року щиро, палко і чесно. У 1925 році він повертається до Москви і протягом трьох років активно працює у своєму театрі.
