Колишні марксисти

колишні марксистиСтатті колишніх марксистів цікаві лише з точки зору їх власного духовного розвитку. Автори цих статей ще не приймають чисто абстрактної філософії. Для них мова йде тільки про виробленні моральності, з одного боку, як активності, що належить до власного поведінки, з іншого — моральності як теорії. Однак зв’язок цих двох підходів з допомогою надійної філософської теорії не могла здійснитися на ґрунті ідейних уподобань авторів.Не без підстав Новгородців у своїй передмові охарактеризував збірник лише як доказ сучасної спрямованості до моральному оновленню. Звернення до ідеалістичної філософії Новгородців пояснював не теоретичними домаганнями окремих авторів. Пошуки абсолютних законів і принципів, складових суть етики, спочивають, на думку Новгородцева, в даному випадку скоріше на самосвідомості окремих авторів. Категоричні вимоги моральності спонукали їх визнати абсолютне значення особистості. Іншими словами, вони тоді ще перебували у пошуках особливої духовної позиції, хоча загальний напрямок вже визначилося.

Від постановки проблеми моральності та її вирішення на принципах ідеалістичної філософії залежало для авторів «Проблеми ідеалізму» з’ясування сучасних їм соціальних проблем, питань соціального прогресу, розвитку суспільних наук і філософії права. Якщо ідеалізм для Новгородцева, Кістяківського, Лаппо-Данилевського і обох Трубецьких визначався в цілому запереченням філософського і соціологічного позитивізму, то для колишніх «легальних марксистів» було очевидним вимога необхідності абсолютних моральних принципів, особливо у їх полеміці з марксизмом.Розуміння того, що марксизм — поза всякої метафізики і релігії, що марксистський аналіз суспільства і теорія прогресу помилково приймаються за релігійну віру, давало колишнім марксистам, і особливо Булгакову, свободу свідомо шукати метафізичні та релігійні цінності поза соціально-політичного утопізму марксизму.

Радіо новини повідомляють: