Любов з точки зору науки
Багато хто з нас хочуть отримати розумне пояснення всьому: загадковим явищам, вчинкам і навіть почуттям. Розібратися в цьому допомагають вчені. Наприклад, вони науково обгрунтували деякі твердження, кіт орие зачіпають найпрекрасніше з людських почуттів — любов.
Професор Стефані Ортігія знає про любов більше, ніж хто б то не було. Спільно зі своїми колегами з Сіракьюсского університету (Syracuse University) в штаті Нью-Йорк, вона провела ряд експериментів з вивчення впливу любовних переживань на структури головного мозку. Результати виявилися настільки вражаючими, що вона вирішила поділитися ними з усім світом. Так на світ з’явилася її книга «томограма любові» (The Neuroimaging of Love), в якій молодий вчений практично по поличках розклала все механізми, що відбуваються в організмах закоханих. Так, наприклад, у всіх закоханих в крові істотно збільшений вміст особливого білка, так званого фактора росту нервів (NGF). Саме він відповідає за любов з першого погляду. Причому сам процес виникнення її, за даними дослідження, займає всього лише п’ять секунд, тому частенько просто не встигає зафіксуватися людиною. Ось так виходить, що любовні процеси в організмі вже запущені, а сама людина цього ще не знає.
І це не примха французького письменника Фредеріка Бегбедера, який написав однойменну книгу. У цього твердження є цілком логічне пояснення, і навіть не логічне, а біологічне. Три роки — саме такий термін гарантував участь батька в перші роки життя дитини та її матері у наших давніх предків. Почасти, можливо, звідси і виник трирічний декретну відпустку.
А ось німецький дослідник Андреас Бартель прийшов до висновку, що любов сліпа в прямому сенсі цього слова. У мозку закоханої людини зони, що відповідають за прийняття раціональних і обміркованих рішень, просто міцно сплять. Таке «сліпе» стан може тривати від кількох місяців до трьох років. Пояснюється це просто — якщо б ми відразу ж помічали всі недоліки партнера, то вступали б у серйозні стосунки з такою граничною обережністю, що продовження людського роду виявилося б і зовсім під загрозою.
Якщо зробити томографію закоханої людини і наркотично залежного, то в результатах знімків знайдеться багато спільного. Наприклад, у закоханих одночасно активні дві зони мозку, що відповідають за так звану «систему нагород». Викликано це підвищеним рівнем дофаміну — гормону, який викликає почуття задоволення. Точно так же на людський мозок діє тільки кокаїн.
В результаті експерименту вчені з’ясували, що якщо мишці дати ударну дозу серотоніну, то вона відкине свого постійного партнера і почне спаровуватися з усіма підряд. Вся справа в тому, що серотонін значно знижує рівень дофаміну, а заодно «вбиває» любовну прихильність (але не сексуальний потяг). До речі, рівень серотоніну істотно підвищується на тлі прийому різних антидепресантів.
Які процеси відбуваються в організмі людини, який нещасний в любові? У своєму стражданні людина проходить дві стадії. Спочатку нерозділене кохання підвищує рівень дофаміну — почуття любові загострюється настільки сильно, що при цьому настає період сліпий люті, ревнощів і агресії. Часто в хід ідуть погрози або відчайдушні спроби насильно закохати в себе об’єкт страждань. Ця стадія багата на емоції і переживання, але не так уже й довговічна, і рано чи пізно її змінює наступний етап — рівень дофаміну різко падає, у людини розвивається апатія, а слідом за нею депресія, але і вона з часом проходить.
Під час стадії гострої закоханості у чоловіків активізується ділянку мозку, що відповідає за зір. А у жінок — ділянку, що відповідає за слух. Саме тому закоханий чоловік запам’ятовує, в чому була одягнена його дама серця на першому побаченні, а жінка завжди пам’ятає всі обіцянки, дані чоловіками в пориві любовної лірики.
Ви зустрічали людей, які стверджують, що ніколи в своєму житті не любили? Можливо, вони просто не зустріли гідний об’єкт обожнювання. Але є ймовірність того, що вони страждають на рідкісну хворобу — гіпопітуїтаризмом, яка просто не дозволяє людині відчувати всі емоції, пов’язані з закоханістю.
Здавалося б, в екстремальних ситуаціях немає місця для любові — треба боятися, рятуватися, виживати і боротися. Але саме такі страшні умови є благодатним грунтом для зародження великого і світлого почуття. Справа в тому, що в такій ситуації наш організм виробляє адреналін, а мозок сприймає його не тільки як гормон стресу, але і як гормон любові. Ми хвилюємося, пульс зашкалює, дихання не вистачає — точно так само відчуває себе відчайдушно закоханий. І якщо в такий момент поруч опиняється гідний представник протилежної статі, то ми готові відразу кинутися в його обійми.
