Глава старої поезії
Головою старої поезії, яка панувала у 80-ті роки, був Семен Надсон, в млявому і шаблонному, позбавленому творчого самосвідомості мовою якого звучав страдницький, розслаблений голос традиційного для російської літератури «зайвої людини», в результаті історичної поразки «народництва» і зростаючої убогості суспільного життя підданого ще великим сумнівам і похмурим нарікань.«Надсоновщина» була не модою, але вираженням настрою, тієї втоми…